ПОЛІТИКА ЗНИЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВРАЗЛИВОСТІ НАСЕЛЕННЯ: КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ МЕХАНІЗМІВ ДЛЯ УКРАЇНИ

М.М. Біль

doi:10.32999/ksu2307-8030/2022-46-5

М.М. Біль https://orcid.org/0000-0003-4979-4019

DOI: https://doi.org/10.32999/ksu2307-8030/2022-46-5

Ключові слова: політика зниження соціальної вразливості населення, концептуальна тріада, активна політика, проактивна політика, вразливі категорії населення, механізми

Анотація

Стаття присвячена науковому обґрунтуванню концептуальних засад формування політики зниження соціальної вразливості населення з систематизацією її механізмів та інструментів, актуальних для України. Концептуалізація політики та її механізмів здійснена в рамках вибору політичної доктрини (демократичний соціалізм), економічної моделі (ринкова корпоративістська) та механізмів фінансового забезпечення (грантове кредитування й інвестування). Сформульовано зміст, мету і завдання політики зниження соціальної вразливості населення. Актуалізовано на перевагах застосування проактивного підходу до формування такої політики. Запропоновано систему механізмів та інструментів політики зниження соціальної вразливості населення зі специфікацією проактивного спрямування на довгостроковий період.

Посилання

1. Андрусишин Н. І. Соціальна вразливість населення: дефініції, підходи до розуміння та оцінювання. Економіка та суспільство. 2022. № 37. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2022-37-42
2. Біскуп В. С., Надвинична Т. Л. Проактивна стратегія запобігання соціальним проблемам. Габітус. 2020. Вип. 16. С. 22–27. DOI: https://doi.org/10.32843/2663-5208.2020.16.3
3. Гуржій Н. М. Механізм проактивного управління стратегічною маркетинговою стійкістю. Вісник Одеського національного університету. Економіка. 2013. № 18. Вип. 2. С. 57–66.
4. Джура Р. О. Основні етапи еволюції державної економічної політики. Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. 2018. № 72. С. 180–189. DOI: https://doi.org/10.30839/2072-7941.2018.130755
5. Ємельянова Г. І. Проактивне управління та методи підвищення ефективності роботи команди. Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління. 2015. Т. 14, вип. 3. С. 229–241. DOI: https://doi.org/10.18524/2413-9998.2015.3.77097
6. Кравченко М. Соціальна захищеність у самооцінках населення України. Державне управління та місцеве самоврядування. 2009. Вип. 2(2). URL: http://www.dridu.dp.ua/vidavnictvo/2009/2009-02(2)/Kravchenko.pdf
7. Людський розвиток в Україні: історичний вимір трансформації державної соціальної політики : колективна монографія / за ред. Е. М. Лібанової. Київ : Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України, 2014. 380 с.
8. Макарова О. В. Пріоритети політики зниження соціальної вразливості. Демографія та соціальна економіка. 2017. № 2. С. 102–111.
9. Мартинова Л. Соціальна політика України в контексті забезпечення конкурентних переваг людського потенціалу. Проблеми і перспективи економіки та управління. 2017. № 1. С. 127–134.
10. Маршавін Ю. М., Шевчук О. В. Активна політика зайнятості: імператив, українські реалії, альтернативна парадигма / Соціально-трудові відносини: проблеми науки та практики : монографія / М-во освіти і науки України, ВНЗ Укоопспілки «Полтав. ун-т економіки і торгівлі» (ПУЕТ), Каф. упр. персоналом, економіки праці та екон. теорії ; за ред. Т. А. Костишиної. Полтава : ПУЕТ, 2020. С. 105–121.
11. Олексієнко М. М. Проактивний підхід до управління екологічними проектами. Управління розвитком складних систем. 2013. № 14. С. 68–71.
12. Риндзак О. Т. Соціальна вразливість населення та її понятійно-термінологічне забезпечення. Економіка та суспільство. 2021. № 33. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2021-33-79
13. Садова У. Я. Соціальна політика в Україні: регіональні дослідження і перспективи розвитку : монографія. Львів : ІРД НАНУ України, 2005. 408 с.
14. Ткачук М. Корпоративізм як принцип розподілу політичної влади. Політичний менеджмент. 2009. № 4(37). С. 82–90.
15. Хома Н. М. Типологія моделей соціальної держави: аналіз основних підходів. Держава і право. 2012. Вип. 56. С. 618–623.
16. Чорна М. Сутність права громадян на соціальний захист. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 4. С. 151–156.
17. Шевчук В. О., Мельничук Н. Ю, Крутова А. С. Проактивний механізм бюджетного менеджменту в системі державного регулювання економіки. Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики. 2019. № 2(29). С. 476–486. DOI: https://doi.org/10.18371/fcaptp.v2i29.172363
18. Chaudhury M. Strategies for reducing vulnerability and building resilience to environmental and natural disasters in developing countries. 2017. URL: https://www.un.org/development/desa/dspd/wp-content/uploads/sites/22/2017/04/Moushumi-Chaudhury-Strategies-to-Reduce-Vulnerability-Paper_WRI_Final.pdf
19. Flanagan B. E., Gregory E. W., Hallisey E. J., Heitgerd J. L., Lewis B. A. Social Vulnerability Index for Disaster Management. Journal of Homeland Security and Emergency Management. 2011. № 8(1). DOI: https://doi.org/10.2202/1547-7355.1792
20. Ginneken W. Managing risk and minimizing vulnerability: The role of social Protection in Pro-poor growth. 2005. URL: http://www.oit.org/wcmsp5/groups/public/---ed_protect/---soc_sec/documents/publication/wcms_secsoc_1510.pdf
21. Godet M., Roubelat F. Creating the future: the use and misuse of scenarios. Long range planning. 1996. № 29(2). P. 164–171. DOI: https://doi.org/10.1016/0024-6301(96)00004-0
22. Kerremans B. Proactive policy entrepreneur or risk minimizer? A principal-agent interpretation of the EU’s role in the WTO. The European Union's Roles in International Politics, 2006.
23. Tõnurist P., Hanson А. Anticipatory innovation governance: Shaping the future through proactive policy making. OECD Working Papers on Public Governance, 2020, № 44, OECD Publishing, Paris. DOI: https://doi.org/10.1787/cce14d80-en