СКЛАДОВІ ДІЛОВОЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Анотація

Стаття присвячена розгляду сутності ділової стратегії розвитку підприємства, яка базується на стратегічних орієнтирах розвитку підприємства, діловій активності, стратегічній адаптації розвитку підприємства. Встановлено, що стратегічні орієнтири є метою, до якої прагне підприємство, а стратегія – це засіб для досягнення цієї мети. З’ясовано, що ділова активність підприємства – це комплексна характеристика, яка відображає зусилля підприємств, спрямовані на забезпечення динаміч¬ності розвитку і досягнення поставлених цілей. Доведено, що підприємства безпосередньо взаємодіють із зовнішнім середовищем, враховуючи тенденції розвитку глобалізаційних процесів. Оскільки підприємство є відкритою системою, то доведено, що основними джерелами розвитку відкритих систем є внутрішні і зовнішні протиріччя. Визначено, що стратегічна адаптація підприємства дає можливість зменшити стратегічну вразливість підприємства у зовнішньому та внутрішньому середовищі. Розглянуто розвиток підприємства з боку ідентифікуючих ознак його стану. Доведено, що ділова стратегія розвитку підприємства пов’язана саме із розвитком підприємства через стратегічні орієнтири, які відображають цілі розвитку підприємства. Ділова стратегія розвитку підприємства розглядається як активна стратегія, яка ґрунтується на швидкості дій підприємства завдяки зміні тенденціям зовнішніх процесів суспільства; гнучкості процесів, які відбуваються на підприємстві, при цьому враховуючи інтенсивність використання ресурсів підприємства (трудові, матеріальні, економічні, фінансові, технічні, інформаційні); постійному пошуку і запровадженню нововведень у діяльність підприємства, а саме у виробничій, комерційній, економічній, соціальній, збутовій та управлінській. Запропоновано фундаментальні критерії ділової стратегії розвитку підприємства: унікальність (застосування власної виняткової стратегії); реалізованість урахуванням наявних ресурсів (фінансових, кадрових, сировинних і технологічних); гнучка адекватність (власні стратегічні зміни повинні бути адекватні змінам зовнішнім); ефективність: економічна, фінансова, виробнича або соціальна.