ШЛЯХИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ БАШТАННИЦТВА НА ПІВДНІ УКРАЇНИ

Ключові слова: інноваційна діяльність, баштанництво, собівартість, кооперація, селекція, технології, маркетинг

Анотація

У роботі розглянуто сучасний стан та перспективи розвитку галузі баштанництва на Півдні України шляхом упровадження інновацій за рахунок високопродуктивних сортів і гібридів, сучасних ресурсо- та енергозберігаючих технологій їх вирощування, спеціалізації та концентрації виробництва. Метою статті є дослідження особливостей інноваційної діяльності в агропромислових підприємствах під час виробництва баштанних культур та визначення на цій основі підходів до забезпечення їх ефективного функціонування та подальшого розвитку в сучасних економічних умовах. Установлено, що перехід вирощування баштанних культур від великотоварного виробництва у господарства населення та дрібні фермерські господарства зумовив посилення відриву реального виробника від наукових надбань, новітніх технологій, якісного насіння, суттєво обмежив можливості інноваційного розвитку галузі. Для забезпечення ефективності виробництва баштанних в умовах конкуренції виробники повинні здійснювати інвестиції з урахуванням фактичних масштабів землекористування. Завдяки цьому, а також упровадженню інновацій у виробництво пропозиція на баштанну продукцію буде зростати. У таких умовах ціни та доходи матимуть тенденцію до зниження. Пропонується посилити увагу до модернізації виробництва, зберігання, транспортування та реалізації баштанної продукції; спеціалізації та концентрації виробництва, створення асоціації різних форм кооперації і агрегації товаровиробників; залучення інвестицій, підвищення капіталізації виробництва, у тому числі з боку держави як головного регулятора умов формування ринкових відносин галузі; всебічного впровадження у виробництво високопродуктивних сортів і гібридів та ресурсо-, енергозберігаючих технологій їх вирощування.

Посилання


1. Володін С.А. Модель інноваційного розвитку аграрної науки на прикладі системи НААН України. Інноваційна економіка. 2014. № 3. С. 5–24.
2. Інноваційна Україна 2020: національна доповідь / за заг. ред. В.М. Геєця та ін. ; НАН України. Київ, 2015. 336 с.
3. Логоша Р.В. Особливості інноваційного розвитку галузі овочівництва. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія «Економіка і менеджмент». 2017. Вип. 25. С. 86–91.
4. Вініченко І.І. Інноваційна діяльність аграрних підприємств: стан та пріоритети. Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму. 2012. № 1(5). С. 44–48.
5. Роганіна В.Є. Планування розвитку овочівництва на основі інновацій. Вісник Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва. Серія «Економічні науки». 2013. № 8. С. 132–137.
6. Рудь В.П. Інноваційна діяльність на овочевому ринку та її роль у забезпечені продовольчої безпеки. Економіка та управління національним господарством. 2016. Вип. 7. С. 138–144.
7. Саранчук Г.М. Інноваційний розвиток сільського господарства як основа підвищення його конкурентоспроможності. Інноваційна економіка. 2010. № 1. С. 26–32.
8. Скупський Р.М. Організаційно-економічні засади інноваційного розвитку промислового овочівництва в аграрних підприємствах : монографія. Херсон : Грінь Д.С., 2013. 442 с.
9. Янковська О.І. Особливості інновацій у сільському господарстві. Економіка. Управління. Інновації. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eui_2010_2_54 (дата звернення: 03.04.2020).
10. Гальчинська В.А. До питання стратегії розвитку овочівництва. Агроінком. 2012. № 8–12. С. 12–13.
11. Лимар А.О. Баштанництво України : монографія. Миколаїв : Миколаївський державний аграрний університет, 2007. 232 с.
12. Площі, валові збори та врожайність сільськогосподарських культур за їх видами та по регіонах за 2019 рік (остаточні дані). URL: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2019/sg/pvzu/pvzu2019_xl_ost.zip (дата звернення: 08.04.2020).
13. Прокопа І.В., Беркута Т.В., Бетлій М.Г. Диференціація господарств населення за характером виробництва: наслідки ринкової трансформації. Економіка і прогнозування. 2010. № 3. С. 74–89.
14. Андрійчук В.Г. Внутрішня будова ринку сільськогосподарської продукції: теоретико-методологічний аспект. Економіка АПК. 2014. № 3. С. 29–35.
15. Сукупні витрати домогосподарств у 2019 році. URL: http://www.ck.ukrstat.gov.ua/source/arch/2019/pr_sukupni_vitr_19.pdf (дата звернення: 08.04.2020).
16. Мазнєв Г.Є., Skudlarski J. Інноваційний розвиток техніки і технологій для аграрного виробництва. Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка. 2018. Вип. 191. С. 3–18. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vkhdtusg_2018_191_3 (дата звернення: 23.04.2020).
17. Володько І.К. Мікроелементи та стійкість рослин до стресових факторів. Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка. 2018. Вип. 191. С. 24–38. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vkhdtusg_2018_191_24 (дата звернення: 23.04.2020).
18. Javaid F., Mahmood N. Growth, nodulation and yield response of soybean to biofertilizers and organic manures. Pakistan J. of Botany. 2010. T. 42. №. 2. Р. 863–871.
19. Супіханов Б.К. Розвиток ринків аграрної продукції : монографія. Київ : ННЦ «ІАЕ», 2009. 530 с.
20. Сич З.Д., Федосій І.О., Подпрятов Г.І. Післязбиральні технології доробки овочів для логістики і маркетингу. URL: http://www.agromage.com/stat_id.php?id=20097 (дата звернення: 23.04.2020).
Опубліковано
2020-07-03
Сторінки
18-24
Розділ
СЕКЦІЯ 2 ЕКОНОМІКА ТА УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНИМ ГОСПОДАРСТВОМ